Звернення міського голови Вячеслава Задоренка щодо поточного стану справ у громаді
Шановні мешканці нашої громади! Ви, звичайно, маєте право на критику, але я сподіваюся, що всі розуміють – у країні йде війна!
У фронтовій Дергачівській громаді щодня йдуть обстріли, гинуть люди, знищується інфраструктура, підприємства, приватні будинки. Я не засуджую людей, які поїхали подалі від бойових дій, рятуючи життя рідних та близьких. Також поїхали й великі бізнесмени, працівники міської ради та комунальних підприємств. До бюджету практично не надходять кошти, розрахунки до Дергачікомунсервісу за вивіз сміття та подачу води не перекривають витрат на паливо і мінімальних заробітних плат тим людям, які працюють.
Виїхали багато хто, але не всі. Ті, що залишилися, героїчно виконують свою роботу щодня без вихідних, на межі власних фізичних можливостей. Медики доставляють, лікують, та оперують поранених. Комунальники подають воду, по можливості вивозять сміття, відновлюють електроенергію, ремонтують газопроводи. Працівники міської ради разом з волонтерами та місцевими жителями щодня їздять через блокпости, привозять, розвантажують, фасують та доставляють гуманітарну допомогу. Деякі з нас отримують поранення від обстрілів, розстріляні автомобілі. Для тих, хто намагається ризикувати своїм життям, щоб допомогти іншим, кожен новий день може стати останнім.
І що ми чуємо на свою адресу від критиків? Чому немає світла, мало гуманітарної допомоги дають, дають пайки не ті, які хотілося, крадуть, торгують та іншу нісенітницю. Багато з тих, хто виїхав і залишив тут своїх рідних і близьких надсилає мені повідомлення з адресами та з вимогами їм допомогти, вважаючи, що подальша доля батьків та інших родичів тепер на моїй совісті. А вас совість не мучить?
Мій дім, бізнес моєї родини забраний і розграбований окупантами, я не бачу свою сім'ю і рідних, я змушений жити де доведеться, але я не опускаю руки, і не покидаю нашу громаду, щоденно працюю і намагаюся зробити все, що залежить від мене. Я пишаюся і говорю слова подяки всім, хто не боїться, хто своєю працею наближає нас до перемоги. Наше спільне завдання сьогодні – вижити, встояти як держава!
Ми не можемо проводити роботи на окупованих територіях: у селищах та селах немає світла, тому що розбиті тягові електропідстанції, знищені лінії високовольтних електропередач, поля заміновані, під'їзди обмежені, на відновлення потрібні великі обсяги спеціального обладнання, матеріалів, техніки, людей, і мінімум два тижні робіт в умовах мирного часу.
Вибачте, але можливості дати світло поки немає. Евакуація людей та доставка гуманітарної допомоги на окуповані території неможлива, зелений коридор окупанти не надають: ми намагалися домогтися цього через Червоний Хрест, і через священнослужителів. Залишається тільки один варіант – об'єднатись і разом працювати на перемогу!
Віримо у наші Збройні Сили! Все буде Україна, бо з нам Господь Бог!
Вячеслав Задоренко на Facebook